Щасливе число Слевіна

Слевін – хлопець, в якого є дві характерні риси. По-перше, він не вміє притримати язика за зубами, коли варто це зробити. До-друге, йому патологічно не щастить. Він встратив роботу, квартиру, дівчину. А на додачу суворі гангстери прийняли Слевіна за його друга Ніка та вимагають погасити борг. І заборгував Нік не будь-кому, а двом наймогутнішим бандитським кланам. І ніхто чути не хоче про те, що він – не Нік. Тож тепер йому треба якось повернути борги, інакше бандити порішать його за милу душу.

ОСОБИСТЕ ВРАЖЕННЯ

«Щасливе число Слевіна» – один з тих фільмів, в яких все не те, чим є насправді. У більшості ситуацій та персонажів є або подвійне дно, або інший бік. Тож варто дивитися і слухати уважно, аби не заплутатися.

Шикарно прорахована багатоходівка, де все і всі на своїх місцях і дії відбуваються, як у добре зрежисованому спектаклі. Але життя завжди вносить корективи, дрібна несподіванка може змінити плани. І цим все цікавіше.

Джош Гартнетт та Брюс Вілліс вже працювали разом в фільмі 2005 року «Місто гріхів». В стрічці «Щасливе число Слевіна» їхні ролі в чомусь схожі, але теж мають свої секрети. Дивтися на корифеїв кінематографі Моргана Фрімена та Бена Кінгслі завжди цікаво. Приємно, що навіть маленькі ролі в фільмі актори грають так, що їх запам’ятовуєш. Характер є в кожного персонажа, навіть якщо він на екрані менше хвилині.

«Щасливе число Слевіна» – п’ятий фільм для режисера Пола МакГігана, який до цього поставив «Одержимість» з тим же Гартнеттом та «День розплати» з Полом Беттані. Також він був режисером двох епізодів «Шерлока».

Варто також звернути увагу на роботу декоратора. Всі інтер’єри дуже оригінальні: гра кольорів, шпалери з малюнками, що створюють 3D ефект, використання різних матеріалів в одному просторі… Навіть пустота має своє значення.